Біографія

Конструктивізм: “унилий совок” чи світовий бренд?

У нас тут була дискусія про те, чия спадщина конструктивізм — чи це спадщина радянська, чи це спадщина імперська — як зараз він сприймається, оскільки саме слово конструктивізм більше російське, а чи ми маємо прагнути, щоб долучити наш конструктивізм до більш широкої спадщини модернізму — це як більш такий світовий бренд чи маємо намагатися зробити якийсь локальний бренд свого, харківського конструктивізму?

Олена Жукова: Ви питаєте мене про досить таки спірні речі, і річ в тім, що у будь-якому суспільстві, в тому числі й нашому виникають публічні дискусії стосовно тих чи інших речей, у цьому випадку мова йде про культурний бренд. Але в науці пам'яткознавство, немає місця різним неточностям, якимось дискусіям, бо якщо це середньовічне укріплене житло, то це буде замок, ніяк не інакше. Якщо це певний архітектурний стиль, який виник саме за радянської доби на території Радянського Союзу, і він характеризується певними рисами, певними особливостями, яких раніше в принципі не було, і почався і закінчився на цій території, то ми його знаємо як конструктивізм. І саме під цим терміном такі об'єкти ми знаємо як об'єкти культурної спадщини. І це дуже добре, і це дуже класно, тому що в пам'яткознавстві саме локальна ідентичність є дуже важливою річчю. Чому? Тому що будь-який об'єкт культурної спадщини в першу чергу являється витвором в певній історико-культурній ситуації, яка склалася на певній території, в певний конкретний проміжок часу. І якщо брати ну , наприклад 1920 рік, то в Харкові в цей період була більшовицька влада, а в Києві більшовики ще не захопили владу. Згадайте, що в цей момент було у Львові, що в цей момент було в Ужгороді. Навіть на території України в певний проміжок часу були різні історико-культурні ситуації, які давали нам зовсім різні явища. Згадайте навіть період тієї ж самої готики в архітектурі. Різні країни мають свою власну готику, і якщо це тюдорівська готика в Англії, то акцент буде робити на слові "Тюдорівська", бо воно позначає певні відмінності, які будуть відрізняти тюдорівську готику, наприклад тієї ж самої готики у Франції. І ось ця локальна ідентичність вона дуже важлива, в тому числі й у формуванні бренду.

Мені здається, що у Харкові є якраз проблема з локальною ідентичністю і його мешканці вважають, що місто нецікаве і немає жодних причин, чому Харків треба відвідувати. Чи це проблема ідентичності, і як ідентичність впливає на бренд?

Олена Жукова: Я поясню. Коли я говорю про локальну ідентичність, я маю ідентичність не жителів, які тут проживають, я маю на увазі ідентичність місцевості, на якій формувалися об'єкти культурної спадщини. І ось ці об'єкти культурної спадщини формують ідентичність саме місцевості без залежності від цього, як до цього відносяться мешканці, розуміють вони це чи ні. Тому в першу чергу ми говоримо про ідентичність місцевості, обличчям якої є саме об'єкти культурної спадщини, якщо вони там сформувалися та існують по сьогоднішній момент. Я, мабуть не відкрию таємниці, коли скажу, що як правило, місцеві жителі не розуміють, не цінують, не пишаються тими об'єктами культурної спадщини, які знаходяться поряд з ними на тій території, на якій вони проживають. Це характерно не лише для пострадянського простору, це характерно для багатьох країн світу. Пояснення цьому просте — це психологічні особливості людини, вона в цьому народилася, вона в цьому живе, вона сприймає оточуючі ландшафти як щось звичне, вона їде в іншу країну, дивиться зовсім протилежні об'єкти культурної спадщини, які сформувалися на іншій території, які сформувалися в зовсім інший історико-культурній ситуації, і це її захоплює. Повертається до себе: "Ой, як у нас все тут скучно, сіро та унило". Те ж саме, якщо людина проживає у якомусь іншому місті, наприклад, в ренесансному середовищі, живе в будинку 14 століття: "Як він набрид, цей сарай, хочеться сучасного", а зробити нічого не можеш, бо це місто зі статусом ЮНЕСКО. Тут він приїзжає до Харкова і, "Вау, які широкі проспекти, які величезні будівлі, який гарний конструктивізм". Оця особливість, вона природня, і знову ж таки, вона характерна для багатьох людей, не лише для харків'ян. Звісно той наратив, який породжують харків'яни, звиклі до обличчя нашого міста, ну є ще певні особливості місцевої ментальності, згадайте, що не всі харків'яни є корінними харків'янами, це вже культурологічні проблеми сприйняття середовища в якому вони проживають, призводить до того, що ми приводимо наратив, який ми транслюємо в суспільний простір. Наприклад, ту ж саму Україну, що Харків сірий, нецікавий, наприклад, до нас нічого їхати, а ми поїдемо до Львова, а у відпустку поїдемо, наприклад, на Закарпаття. Там замки, там водоспади, там гори, там дуже класно. Якби місцеві жителі трошки змінили свій наратив, який вони транслюють у простір, то можливо побачили б, що в Харкові теж є унікальні об'єкти культурної спадщини, яких, повторюсь, немає більше ніде в Україні. І можливо жителям Житомира треба їхати не у Львів на вихідні, а наприклад у Харків, захопитися, познайомитися, повертатися сюди ще раз, ще раз і ще раз.

Весь час кажуть "перша столиця", але насправді, як мені здається, та й зазначається у дослідженнях соціологів, цей термін не стосується конструктивізму, він більш відноситься до якогось імперського Харкова. І все ж таки, згідно з Ваших досліджень, наскільки ця спадщина фігурує в уявленнях про Харків серед туристів, серед мешканців міста.  

Олена Жукова: Що стосується, в першу чергу терміну "Перша столиця", це, мабуть той випадок, коли мова йде про створення бренду серед певної спільноти, ну , наприклад, серед населення України, українців. Коли говорять "перша столиця", то як правило в усіх йде асоціація з містом Харків. Ця "перша столиця" чого? Чому ми беремо лише ХХ століття, а до цього яке місто було столицею. І чому перша столиця України, а тому що Києвом більшовики тоді ще не заволоділи, тому зробили столицею Харків. Тому цим, я б сказала не слід пишатися. Але знову ж таки в нашій уяві утворилася певна асоціація, завдяки тому, мабуть, що неодноразово засоби масової інформації й публічний наратив дає нам асоціативний зв'язок з тим, що Харків — це саме перша столиця України. Якщо говорити про спадщину 20-30 тих рр. , то дійсно це був певний період до початку сталінських репресій, і Ви, мабуть згадаєте, його вже називають радянським романтизмом, коли відбувся певний сплеск людей, які щиро вірили в ідеали революції, щиро вірили в те, що буде встановлений комунізм, братерство, рівність і багато-багато інших речей, і вони дійсно віддавали всі свої творчі сили на побудову цього нового суспільства. Цей період, "Радянським романтизмом" породив багато цікавих напрямів в культурі, літературі — ми ж зараз говоримо про архітектуру. Це було яскравим витвором свого часу. Але оскільки так склалося, що Харків на той момент був визнаний столицею саме Радянської України, то як столичне місто, звісно, відомі архітектори свого часу втілювали свої творчі фантазії з побудови нової архітектури, якою на той момент і став конструктивізм.