Швиденко Ольга

Біографія

Про три знакові для Харкова будівлі міжвоєнної архітектури.

Держпром не просто перший об’єкт який був побудований. Держпром це - 1925 рік, Поштамт - 1929, а Будинок залізничників це вже початок 30-х рр. Держпром — це перший об’єкт у Харкові, який було реставровано. Це відбулося у 1999 році. У Держпрому цікава історія це не тільки об’єкт, це ще й організація, яка його обслуговувала. Цей об’єкт обслуговувало тисяча осіб, у тому числі була постійна ремонтна бригада для поточного ремонту. До 1980 р. вони не змінювали технології. Як було побудовано, так до 1980 р. будівля і відновлювалася. Через це штукатурний шар на Держпромі доходив до 10-ти сантиметрів. Хотіли зробити капітальний ремонт, але Держпром уже був з 1980 р. об’єктом зі статусом місцевої пам’ятки архітектури. В. Г. Новгородов поставив питання про реставрацію: якщо це пам’ятка архітектури, вона не може ремонтуватися, її треба реставрувати. Це виявилося величезною проблемою, тому що ніхто не знає як реставрувати модернізм. Держпром як об’єкт — це великий будівельний експеримент. Реставрація полягала в заміні вікон і розв'язання проблеми зі штукатуркою. Але виявилось, що на систему вікон потрібно забагато грошей і така система овіконення ніяк не може існувати. Коли замінили вікна і замінили штукатурку, штат зменшився. Це приклад того, чому ці будинки не можуть залишатися у тому стані в якому вони були спроєктовані й існували.

Наступним проєктом який також намагалися відреставрувати був Поштамп. Тут роботи назвали ремонтно-реставраційними, на реставрацію навіть не замахнулися. Знову постало питання, що робити з вікнами. Металеві вікна у Харкові це велика проблема із за холодних зим. Люди, які працюють в ньому, хочуть працювати за комфортних умов. Усі розуміють, що архітектура це не просто красива картинка, це будівля, яка повинна функціонувати. Треба було створити систему овіконення, яка б нагадувала ту, яка була у 20 х рр., але з іншого боку, відповідала сучасним вимогам до експлуатації будинку. Те, що ми сьогодні бачимо схоже на 20 ті роки, але воно 20 ми роками не є.

Третій приклад - це палац залізничників, московського архітектора Дмітрієва. Це вже не конструктивізм, це артдеко. Але артдеко ще дуже лаконічне. Тут застосовані добрі матеріали всередині, картини в інтер’єрі й знову металеві вікна фасаду. Всі ці будинки мають статус архітектурної пам’ятки місцевого значення. Це найвідоміші будинки які представляють столичний період Харкова і всі розуміють, що їх треба зберігати. Але ніхто не знав як це робити технічно. Палац залізничників був третім будинком де зіткнулися з проблемою металевих вікон і тут вже це було зроблено більш-менш добре. Зовнішній ряд вікон відреставрували та почистили. А внутрішню раму замінили сучасною. Так ми навчилися працювати з конструктивізмом. Але це стосується тільки вікон, це була найболючіша проблема. Відреставровано було і картини в інтер’єрі.