Кублицька Катерина

Біографія

Матеріали технології реставрації пам’яток конструктивізму пов’язані з періодом 1920-30-х рр.Чи існують фахівці, які б в них розбиралися, компетенції яких можна було б використовувати на реставрації архітектурних пам'ятників цього періоду?

По перше в нас взагалі дуже погана ситуація у країні з хіміками-технологами. Фахівці є у Києві, коли необхідно щось дослідити, розробити технологію щодо реставрації та підбору матеріалів і створення аналогів, звертаються саме до киян. Але я не можу надати приклади в Україні де б, на мій погляд реставрація була виконана грамотно, було розроблено такі технології. На сьогодні ми переважно бачимо втручання до таких об’єктів та навіть ігнорування можливості розробки технології через хибне враження про те, що це близька нам будівельна епоха і дуже близькі нам матеріали. Проте воно дуже хибне, тому що 1920-30 рр. - це поява нових матеріалів, розробки різних технологій. А те, що ми маємо сьогодні - матеріали, які пройшли вже достатньо велику еволюцію і є дуже зміненими відносно того, що було тоді. Зовсім по-іншому буде працювати матеріал, його фізика та хімія у споруді в цілому.  

Оскільки наш проєкт є популяризаторським, то наступне питання стосується термінології - конструктивізм міжвоєнним модернізмом,  одні фахівці хочуть  зробити його більш інтернаціональним, а інші кажуть про локальні особливості. Що в цьому контексті робити з харківським конструктивізмом? Він - регіональний  чи тяжіє більш до інтернаціонального стилю?

В загальносвітовій тенденції є філософія часу, яка впливає на створення нового стилю. Тобто були пошуки, була своя філософія, новітні підходи до проектування, нові дисципліни були включені у проектування. Проте були і регіональні особливості. У нас є райони міста 1920-30-х рр., побудовані з червоної цегли, наприклад, на Холодній горі. Ті будівлі я б напевно віднесла до міжвоєнного модернізму як інтернаціонального стилю. Тобто це такий “ред брік” пошуковий. Чи, наприклад, стадіон “Металіст”, де збереглася східна трибуна, яка також може бути віднесена до інтернаціонального міжвоєнного модернізму, тобто це була така пошукова архітектура. Проте був також чистий стиль - намагання працювати саме у монолітному бетоні. Наші перлини  - це Держпром, Головпоштамт, Палац залізничників. Це щодо регіональних особливостей - такої архітектури ми не знайдемо в інших містах. Вона унікальна, зі своїми пропорціями і стилем мастера. Ми бачимо риси, притаманні і загальноєвропейській традиції (цегляний європейський модернізм), але бачимо і будівлі Держпрому, будівлі палаців культури, які не є типовими, в яких архітектори намагатись знайти свої тлумачення форми, архітектури, концепції часу. Харків був осередком сміливих експериментів місцевих архітекторів та митців з Києва та Москви.

Чи є правильним твердженням, що в Харкові так і не склалося школи архітектури?

Напевно, дійсно не склалося, більше того, якщо порівнювати міста, харківська архітектура дуже поступається іншим містам. В мене склалась така теорія, що зникла цегла, а натомість з’явилося панельне будівництво типових проектів,  дуже спрощених та уніфікованих. Мені здається, був великий вплив домобудівельних комбінатів і великий вплив формалізму щодо архітектури. Не можу сказати, чому так сталось в Харкові. Проте ми маємо київську школу, московську, а з Харковом чомусь не склалось. Може тому, що спочатку було намагання і поштовх створити  велике місто, столицю радянської  України, а потім відкат кадрів, фахівців, бюджетів та грошей з Харкова до Києва, а далі - Друга світова і перехід до типового будівництва. Можливо склався пазл з цих факторів.

Чи є в нас законодавство, програми проекти, бачення як зберігати архітектурні пам’ятки ХХ ст.?

У мене є досвід пропонування щодо внесення об’єктів міжвоєнного модернізму та післявоєнного і пізніших стилів як щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Є міста, де довіряють фаховому погляду і достатньо короткої довідки з обгрунтуванням автентики, цінності культурної історичної онтологічної. А є міста, де дуже важко довести, чому саме об’єкти 1920-30х рр повинні охоронятися і чому це пам’ятка. Щодо загальнодержавної програми я не можу відповісти, тому що я безпосередньо з цим не працювала. На конференціях періодично йде мова щодо внесення до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО містобудівних ансамблів. Наприклад, у Запоріжжя дуже чітка позиція щодо бачення їхньої міжвоєнної спадщини  у історичному ареалі “Соціалістичне Запоріжжя”. Проте це позиція, яка склалась у фахівців і чиновників, а загальнодержавної політики і загальної концепції щодо збереження спадщини Хх ст. я не чула. Щодо законодавства, то воно однакове щодо всіх об’єктів, діє постанова кабміну щодо взяття об’єктів на облік. Якщо під час виконання робіт громадське об’єднання, в статуті якого прописано діяльність щодо об’єктів культурної спадщини, або юридична особа, можуть надати пропозицію щодо внесення об’єкту як культурної спадщини. Для цього потрібно надати конкретну фотофіксацію загального вигляду, автентичних деталей, рухомих та нерухомих елементів, дисонуючих об’єктів поряд з цим об’єктом та історичну довідку, чому саме цей об’єкт цінний. В постанові прописано, що відмова не означає, що немає можливості звертатися з пропозицією ще декілька разів.