Красіков Михайло

Біографія

Ми досліджуємо архітектуру 1920-1930-х років, але без людей, без усної історії, як ми вважаємо архітектура особливо нічого не варта. І ми хотіли запитати саме про цей період, про фольклор. Чи потрібно досліджувати робітничий фольклор, чи є вже якісь з цього дослідження?

Якщо говорити про робітничий фольклор 1920-30-х рр., то на жаль трошки час вже проґавили. Оскільки за радянських часів справжнього фольклору, навіть якщо записували, його не видавали. Значною мірою, той робітничий фольклор, який збирався, він трошки “фейковий”, оскільки його доопрацьовували фахівці. Ми це знаємо на прикладі частівок, на прикладі того як спеціально тренували сказителів та сказительок особливо в російській традиції. Але, тим не менше, справжній і навіть антирадянський фольклор у вигляді чистівок особисто я записував. В архіві Києві, не так давно, я натрапив на надзвичайно цікаві записи й мрію їх опублікувати. Це було в інституті мистецтвознавства фольклористики та етнології ім. Рильського. Це архіви Тарасевського, який був племінником Дикарева. А Дикарев Митрофан — визначний фольклорист, його публікували Франко і Гнатюк, і він долучив племінника свого до цієї діяльності. Павло Тарасевський теж став збирати такі речі й дуже старанно. До революції він встиг надіслати Гнатюку і Франку українські сороміцькі оповідки. А в архіві я натрапив на тексти 1940 рр., де він записував фольклор в слобожанському селі. І я дивуюся як він насмілився надіслати це в Академію наук, оскільки якби хтось дочитався до тих анекдотів про комуністів його б просто розстріляли. Але факт той, що цей справжній фольклор є, він майже не опублікований, хоча частково щось публікували за кордоном в Канаді. Але все це розпорошено не вивчено і не систематизовано, те що стосується робітничого фольклору.