Кравчук Павло

Біографія

Архітектура міжвоєнного модернізму Запоріжжя.

Що таке запорізький модернізм? В певному сенсі для південно-східної України -  це еталонний модернізм, тому що пов’язаний з Дніпробудом - символічною столицею Української РСР в 1927-1932 році.  В цей період сюди були спрямовано погляди всієї великої радянської імперії. Запорізький модернізм безпосередньо пов'язаний із становленням запорізького індустріального комплексу. Відповідно архітектура цього комплексу була в певному сенсі модельною для подальшого руху індустріалізації у всій країні. 

Еталон радянського авангарду - це Дніпровська ГЕС. Машинний зал Дніпровської ГЕС у всіх енциклопедіях, у всіх хрестоматіях йде відразу після Мавзолею відомого історичного персонажа. Для радянського періоду це знакова споруда, пов'язана не стільки з індустріалізацією, скільки з певним рівнем досягнень цього періоду. Недарма пишалися цією архітектурою, оскільки вона крокувала поряд з архітектурою Західної Європи та Сполучених Штатів.

Основний принцип, реалізований у машинній залі Дніпровської ГЕС - форма слідує за функцією. Зразковий приклад цього втілення був прийнятий у 1930 році в ході всесоюзного конкурсу на рішення машинного залу. Саме в ході цього конкурсу у певному сенсі вирішувалося майбутнє радянської архітектури. Змагалися радянські формалісти на чолі з лідером молодіжного крила І.Леонідовим та майстри класичної архітектури.

Зараз варто акцентувати увагу на тому, що під час сприйняття комплексу Дніпровської ГЕС Машинна зала ГЕС1 часто знаходиться у тіні машинної зали ГЕС2, яка була споруджена у 1970-х рр. Люди, не усвідомлюючи різницю (а вона суттєва), часто транслюють як ключовий об’єкт машинну залу ГЕС2, яка практично зіпсувала ансамбль.

Комплекс Дніпровської ГЕС дозволив почати будівництво запорізького промислового вузла великого Дніпрокомбінату та капітального селища біля нього. Капітальне селище було запроєктоване у 1928 році, а реально будівництво почалося в 1929 році восени. Межі його - алея Ентузіастів, площа Запорізька. До 1932 року у чисто модерністському стилі було реалізовано кілька кварталів. Також було реалізовано медичне містечко, поліклініка та низка кварталів цивільного призначення. Йшло також будівництво великого кінотеатру -  Перший художній. Об’ємно-просторове рішення першої черги селища виглядало співвіставимим з рішенням німецьких робітничих селищ. Основною проблемою його художнього рішення була якість будівельних робіт. Тут не вистачило грошей на штукатурку та колоризацію будівель. У 1932 році відбувся злам у радянській архітектурі, переорієнтація, пов’язана з спостереженням партійних структур, що конструктивізм та модернізм не подобається звичайним громадянам, яким більше подобаються будинки у багатому купецькому стилі, класика. Для того, щоб прибрати прогалиниу художній політиці та ідеологічному вихованні треба було застосувати більш зрозумілі пересічному громадянину форми.

В союзі почалася епоха постконструктивізму, а у Запоріжжі - все складніше. Другу чергу Шостого селища почали реалізувати затяті опоненти конструктивістів - раціоналісти на чолі з Віталієм Лавровим. Їх зразковим рішенням став третій квартал Шостого селища. Його реалізовували у 1936-1938 рр. В третьому кварталі будинки-пропілеї з репліками з римської архітектури. Екрани виконані як гробниці Еврісаха, це була дуже популярна репліка для радянської архітектури, яка використовувалася в тому числі, у московському метро. Мабуть, найбільш відома будівля Шостого селища - Круглий будинок. Зараз він потребує і грошової, і науково-організаційної допомоги, оскільки масштаби можливої ревіталізації Шостого селища передбачають великі творчі колективи.