Дегтярьова Ліна

Біографія

Перед якими викликами стоїть ужгородський модернізм зараз? Як на ці виклики реагують суспільство/влада/науковці? Як Ваш проєкт відповідає на ці виклики? 

Ужгородський модернізм стоїть перед надскладним викликом – вижити. Хоча, на перший погляд, місія наче і не виглядає нездійсненою, адже з моменту побудови пам’ятки модернізма вистояли протягом майже ста років. Проте саме протягом останніх років вони опинилися в полі інтересів забудовників, як і інші об’єкти архітектурної спадщини, що знаходяться в географічному центрі міста. Ми продовжуємо проєктом Uzhhorod Modernism волонтерську пропагандистську діяльність, розкриваючи привабливість міжвоєнного модернізма для широкого читача і туристів. Результативність важко оцінити в цифрах чи в інший спосіб, проте, той факт, що “захист архітектурної спадщини” вписали в програму майже всі партії на місцевих виборах, свідчить про те, що ця фраза принаймні є на слуху. А от чи розуміють її ті, що нею озброїлися, - питання риторичне. Адже часто це ті самі люди, які вже засвітилися в скандалах, пов’язаних з руйнацією чи спотворенням історичного обличчя міста. До того ж, прослідковується якась нездорова тенденція терміново проводити саме ремонти – читай: реконструкції, а не реставрацію – пам’яток архітектури, що перебувають на балансі тієї чи іншої державної установи. Хоча дві перемоги все ж таки і в цьому полі є. І вони лише більше нас переконують у тому, що будь-який ДБН, що ним традиційно виправдовують відповідальні особи вибір невідповідних матеріалів чи методів, можна обійти, – було б бажання зберегти пам’ятку в автентичному вигляді.

Чужа чи спільна спадщина: як будуються українсько-чеські стосунки навколо спадщини міжвоєнного модернізму в Ужгороді? 

Завдяки пані Луції Ржегоржиковій, колишній директорці Чеського центру в Києві, розпочалася наша співпраця і навіть дружба з кількома інституціями в Чехії, зокрема з Брненським архітектурним мануалом (www.bam.brno.cz). Ця теоретична наукова співпраця відкрила великий інтерес до нашої спільної історії серед наукової спільноти інших міст, не лише Брно.

Яке ставлення до міжвоєнного модернізма у ужгородського суспільства? 

Важко сказати про все суспільство, проте знання, зацікавленість і прихильність принаймні у невеликої пасіонарної частини ужгородців вже з’явилися. І головне – вони поступово, але зростають.

Які об’єкти/комплекси є найбільш значущими для ужгородського модернізма? 

В першу чергу це урядово-житловий квартал Малий Ґалаґов – унікальний навіть для території сучасної Чехії об’єкт, у якому репрезентовано всі стилі міжвоєнного модернізма, в тому числі характерний лише для Чехословацької республіки стиль – рондокубізм. Малий Ґалаґов є взірцем комплексного рішення, урбанізації досі не опанованої території, на якій в надзвичайно короткий термін “виріс” адміністративний квартал, що відповідав тодішнім світовим тенденціям як за стилевими рішеннями, так і за рівнем комфорту та емпатії до людини. Ще варто згадати колишній ужгородський кінотеатр кошицького архітектора Людовита Ельшлеґера як приклад синтезу функціоналізма та ар-деко у надзвичайно прогресивній на той час споруді. А також будівлю товариства Леґіо в історичному центрі за проєктом Франтішека Крупки, автора Земського уряду на Малому Ґалаґові та інші.