Ляхович Мирослава

Біографія

Про архітектуру львівського міжвоєнного модернізму.

Щодо популяризації модерністської спадщини — я думаю, що слово спадщина одразу відчужує людей. Якщо сказати мешканцям будинку, що це спадщина це одразу муміфікує цей будинок. Я б напевно не вживала слова спадщина, тому що в цих будинках живуть, ними користуються і це зрештою “машина для життя”, як пропагували модерністи в 30-х рр.

Я веду проєкт “Львів. Архітектура модернізму” і описую будинки, історії мешканців, весь час веду комунікацію з ними. Я думаю слово популяризація теж відчужує читачів, слухачів та глядачів. Варто розказувати людям про те, що не треба забудовувати вікна-ілюмінатори, чи замазувати люсфери, треба говорити з людьми про практичний комфорт будинку, щоби людина розуміла, що ним треба вміти користуватися, щоб цей будинок відповідав взаємністю. А вже потім говорити про естетику та історичну цінність.

На моєму сайті є розділ з описом архітектурних об’єктів, є розділ з блогом де я розказую історії людей які реставрують свої помешкання, тих хто мешкав в будинках колись. Тому що ще однією важливою темою мого дослідження є публічна історія тих людей, яких вже нема, які покинули ці будинки в силу історичних перипетій. Як ми знаємо, після Другої світової війни населення Львова змінилось практично на 99 відсотків, і ці мешканці зникли. Тому мені важливо також означувати місце тих попередніх мешканців будинків.

На сайті можна почитати про об’єкти, де я окремо виділяю житлові, громадські будівлі, також вулиці, бо в нас є квартальна модерністська забудова. Є також карта розташування об’єктів. І є розділ “Люди” - про мешканців і архітекторів, про тих хто творив і жив в будинках.

Якщо говорити про найвизначніші об’єкти модернізму у Львові, то я б почала з Будинку профспілок, який в міжвоєнний період називався Будинком Шпрехера. Він знаходиться на одному з найбільших проспектів міста — проспекті Шевченка. Цей будинок зведений в 1925-29 рр. Фердинантом Каслером, дуже відомим архітектором, чи не найяскравішим у Львові на той час. Він абсолютно відповідає міжвоєнному хмарочосу і має також риси артдеко — кришталеві поручні, багате оздоблення, різнорідний мармур, алебастр, латунь, різні види дерева. Було також два ліфти й система освітлення люксферів. Вважаю цей будинок початком ери модернізму у Львові, хоча модернізм у Львові почався у 1924-25 рр., коли почали будувати будинки артдеко. У своєму дослідженні я вважаю артдеко також частиною модернізму. Суто модернізм-функціоналізм почався з 1928-29 років власне з будинку Шпрехера. В цей час починають будувати строгий функціоналізм чимось подібний на Баухауз. Наскільки мені вдалось дослідити, наш модернізм є гілкою південнонімецького модернізму, не Баухаузу.

Ще один знаковий будинок громадського ґатунку — це Інститут Вайгля, в якому винайшли вакцину від тифу під час Другої світової війни. Це є 1938 й рік і це є приклад строго функціоналізму. Тут знаходились офіси закладів страхування. Зсередини він також добре збережений, зараз тут Інститут мікробіології. Оздоблення будинку добре, але вже менш багате ніж у будинку Шпрехера.

Ще однією громадською спорудою і яскравим прикладом артдеко є Палац медиків. Всередині він багато оздоблений різнорідними алебастрами, хромованим металом, латунню. Збережені оригінальні батареї та решітки, столярка та дзеркала. Зараз він використовується, як Департамент здоров’я.

Окрім громадських будинків, яких було чимало збудовано в модерністський період, в нас також дуже багато було будинків суто житлових, наприклад таких як будинок на вулиці Рудковича. В нас не було соціалізму, був капіталізм і власник замовляв у архітектора проєкт, архітектор будував йому проєкт і власник здавав будинок в оренду. Часто він там теж жив, але всі інші квартири здавав і отримував чинш (орендну плату). Такі будинки здебільшого робились в хороших пропорціях і з якісних матеріалів, максимально зручно. До кожного будинку підбиралася техніка, розроблялися меблі, комунікації, планування квартир. Були й дешевші, збудовані за соціальних програм будинки.

В нас також є цілі вулиці, цілі райони забудовані в модерністському стилі, наприклад вулиця Рильського. Навіть для львів’ян не дуже відома, але вона має комплексну модерністську забудову. Такою в нас є модерністські дільниці або житлові колонії. Наприклад така дільниця збудована суто для професорів Політехніка та інших навчальних закладів, яка називається професорська колонія. Вона складається з суто модерністських віл і знаходиться на окраїні міста. Це будинки для максимум трьох сімей. На жаль вона зараз руйнується, але частково тут ще можна спостерігати клімат, що панував в 30-х рр.