Котис Олександр

Біографія

Відмінність західних і східних міст в тому, що міжвоєнний модернізм в нас не радянський. Наші міста перебували в складі інших держав і радянський модернізм в Луцьку почався з другої половини 1950-х рр. До того часу  немає нічого модерністського, а після війни і до 1950-х був ще сталінський ампір. Якщо говорити про Волинь, про Луцьк і Рівне, і взагалі про міста колишнього Волинського воєводства, то у міжвоєнний період ми належали до польської держави, і все, що стосується будівництва розвивалося в контексті польського модернізму.

В Луцьку, я вважаю, забудова модерністськими спорудами починається не з початку 1920-х, а з кінця 1920 х рр. Першою з них була державна гімназія ім. Т.Костюшка, побудована в 1929 році. А всі 1930-ті рр. -  це суцільна модерністська забудова, і все що будувалося тоді в Луцьку (а це був будівельний бум), починаючи від громадських споруд і закінчуючи житловими котеджами, будувалося в стилі модернізму. 

Для просування в Луцьку модернізму я два роки тому заснував проект “Луцький модернізм”, створив сторінку у Facebook і роблю щотижневі публікації з фотографіями, з описами, розказую і пояснюю, чому це цікаво і звідки взялось, хто там жив, який стан будівлі зараз. За ці два роки провів публічну лекцію, п’ять екскурсій містом з теми модернізму і готую для підсумку проекту книжку про луцький модернізм.

З іншого боку у відділі охорони культурної спадщини ми працюємо з архітектурою модернізму. Тут ми маємо кілька міжвоєнних споруд, які є пам’ятками і зараз хочемо паспортизувати декілька радянських об’єктів.

Які виклики є і проблеми? Напевно, головна - це нерозуміння людей. Попри те, що архітектура дуже цікава, яскрава і сама про себе говорить, треба сказати, не так багато людей її розуміють і цінують. Це стосується і радянського, і нашого міжвоєнного модернізму. Люди плутають це все, меншість людей розуміють і цінують це. 

З іншого боку, займаючись популяризацією стикався з тим, коли у людей, яким ти пояснюєш, чому це естетично, чому варте уваги, відкриваються очі і вони кажуть: “Справді, я біля цих будинків ходив 50 років свого життя і не знав, що вони такі цікаві”. Тому займатися цим варто і буду продовжувати це робити. 

Кілька прикладів нашого міжвоєнного модернізму. В 1938 році був збудований кінотеатр, було кілька подібних, але до сьогодні зберігся один модерністський кінотеатр. Доречі, 95% споруд міжвоєнного модернізму в Луцьку збудовані місцевими архітекторами. Тут були свої спілки та архітектурні клуби, багато досить відомих архітекторів. 

Вже згадуваний перший модерністський об’єкт в Луцьку - Державна гімназія ім. Т.Костюшка. Я скажу, що більших об’єктів в стилі модернізму в Луцьку збудовано не було. Це верхня межа, а далі менші і до котеджів будівлі. Архітектор цієї споруди варшавець, Казимир Толочко. 

Ще один об’єкт - Каса рільничих спілок, кінець 1930-х рр. і так само варшавський архітектор. Він, як і кінотеатр, є пам’яткою архітектури місцевого значення. 

Ще одна споруда Головної пошти ніколи не змінювала свого призначення. Грати та вікна першого поверху з перетинками тут не збереглися. Так само велике значення мають лінії та ритм цих ліній. Ця споруда втратила в своєму значенні, бо, мені здається, особливо в таких прикладах, як ця Пошта, модернізм великою мірою тримається на лініях. Забрати лінії, затушувати їх, і споруда втратить свої ознаки. Це дуже тонкий стиль.

Один з найкращих збережених в Луцьку котеджів модерністських авторства Сергія Тимошенка. Загалом його об’єктів до двадцяти в Луцьку. Котедж його проектування на дві родини є доволі типовим прикладом житлових котеджів у стилі модернізму в Луцьку 1930-х рр. Багато житлового сектору тоді було забудовано саме такими або схожими будинками. Переважно двоповерховими, зрідка на три чотири поверхи.

І є в нас вуличка Явощука, вона майже суцільно забудована цими модерністськими коттеджами і це виглядає як ті німецькі міста, які забудовувалися модернізмом.