Діяльність Харківського губернського земства

Використано текст із  статті О.О. БАКУМЕНКО  “ХАРКІВСЬКЕ ГУБЕРНСЬКЕ ЗЕМСТВО ТА РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ГУБЕРНІЇ 1864-1890 рр. (У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА).

Створені внаслідок реформи 1864 р., органи земського самоврядування з перших днів існування стикнулися з інформаційним вакуумом в сфері своєї діяльності. Досвіду місцевої громадської роботи, у новообраних гласних фактично не існувало.  Земське Положення 1864 р. було не досконалим, багато питань організації та діяльності земств залишалися дискутивними. Нарешті, самому суспільству бракувало уявлення про те, якими ж саме мають бути земства. Крім того, переважна маса населення (селянство) і держави в цілому, і губерній зокрема була неписьменною, але попри те, за законом, теж мали приймати участь у створенні і діяльності нових органів самоврядування.

Таким чином, окрім суто практичних соціально-економічних та правових проблем, перед земствами постали і питання культурно-ідеологічного плану.

Одним з напрямків реалізації діяльності Харківського губернського земства став пошук впливу на місцеві засоби масової інформації, основним видом яких на той час був періодичний друк. 

Вже на перших губернських зборах у більшості земств пролунали голоси про необхідність створення місцевих земських друкованих видань. У Харківському губернському земстві вперше поставив це питання на порядок денний в грудні 1877 р. гласний Є. С. Гордієнко, запропонувавши силами земства видавати земський безцензурний журнал. 

Більшість харківських земців чітко усвідомлювали важливість своєчасного інформування суспільства про дії його представників та можливість використання друкованих органів для акцентування уваги й громадської підтримки дій органів самоврядування. Клопотання щодо створення  земського безцензурного видання подавалося декілька разів, але так і не було задовільнено.

Земство намагалося використовувати і вже існуючи періодичні видання. У Харківській губернії діяло декілька органів місцевого періодичного друку. З 1879 р. почали виходити «Харківські губернські відомості» (далі – ХГВ), з 1880 р.– «Харківський вісник», «Харківський довідковий листок»та «Південний край». Губернські відомості – офіційні видання, що виходили в кожній губернії. Як правило, вони містили офіційну і неофіційну частини. Офіційна частина висвітлювала урядову точку зору на події державного і місцевого життя, виступала провідником владної ідеології. У неофіційній частині розміщувалися світські новини, об’яви тощо. 

Якщо переглянути сторінки ХГВ за перші десятиліття існування земства, стає помітною суттєва перевага публікацій суто інформаційного характеру. Наявність публікацій аналітичного та полемічного характеру була досить невеликою. 

З часом почали з’являтися публікації, які мали привернути увагу місцевого населення до взаємодії з земством. Але всі ці публікації аж ніяк не задовільняли потреби земства в друкованому органі, оскільки були несистематичні та різнопланові і відображували далеко не всі сторони земського життя. 

Важливим губернським виданням того часу став «Південний край». У газеті висвітлювалися всі найважливіші питання земського господарства, які обговорювалися на чергових та надзвичайних зборах, а перебіг земських зборів відстежувався мало не по днях. Питання про перевибори губернських гласних, обговорення питань про побудову залізниць, обговорення проекту створення земського банку, з’їзд представників земств різних губерній для розробки заходів по боротьбі з епідемією дифтериту – ось лише декілька тем повідомлень, які містилися на сторінках «Південного краю» протягом 1880-1881 рр.

Прагнення харківського земства створити свій друкований орган або перетворити на такий вже існуюче видання, на першому етапі існування земства потерпіло невдачу. Але активне обговорення цього питання в земських кругах та у середовищі місцевої громади, публікація земцями предметних статей у місцевих періодичних виданнях, безумовно, привертало увагу громадськості, розширювало її кругозір, сприяло виробленню почуття особистої відповідальності серед місцевих жителів.

Більш плідним, був напрям діяльності Харківського губернського земства, пов’язаний з розповсюдженням друкованих матеріалів своєї діяльності. Маючи широкі зв’язки з земство усіма українськими і багатьма російськими земствами, Харківське земство обмінювалося звітами управ, доповідями чергових зборів, друкованими брошурами, журналами тощо. Але не встигло земство повною мірою налагодити цю систему, як державна влада, побоюючись надмірного розвитку громадської ініціативи, встановила низку перепон для обміну інформацією. 

13 червня 1867 р. було видано закон щодо порядку друкування різних земських матеріалів, вводилася попередня цензура губернатора, кількість екземплярів будь-яких видань строго регламентувалася. Друк доповідей, звітів, журналів земських зборів дозволялося лише в кількості, відповідній кількості членів зібрання.

Харківське губернське земство доклало багато зусиль до надання гласності результатам своєї роботи. Безпосереднім доказом цього може слугувати той факт, що друковані екземпляри журналів засідань губернського та повітових земств нашого краю, можна знайти не лише в бібліотеках і архівах Харківщини, але й в Москві, Санкт-Петербурзі, Києві, Сумах, Полтаві. На сьогодні, в ресурсах наукових бібліотек Харкова представлено друковані журнали засідань губернського і повітових земств, збірки доповідей, звітів майже за всі роки існування земства. Крім того, самі земці піклуючись про полегшення обробки інформації для звичайних громадян, видавали різноманітні узагальнюючі зводи постанов та рішень земства, науково-практичні розвідки, що ілюстрували стан життя Харківщини та її окремих частин. Такі розвідки викривали нагальні потреби місцевого населення, привертали до них увагу суспільства, тим самим сприяючи солідаризації населення. 

Вже на початку 1880-х рр., статистичним відділом при Харківській губернській земській управі було видано серію випусків, які характеризували стан землеволодіння і землекористування в губернії.  Публікації мали не лише економічне значення, а й соціально-політичне, адже підіймали такі болючі питання, як селянське малоземелля та низький рівень життя, майнове розшарування населення тощо. Харківське земство було не єдиним, що публікувало такі матеріали. Тим самим, земства Російської імперії почали здійснювати відразу дві функції в сфері створення інформаційного простору та громадянського суспільства – репрезентацію потреб і прагнень різних шарів суспільства та функцію групоутворення і створення громадської думки, оскільки обмін інформацією дозволяв земствам різних губерній відчувати себе певною громадською силою. Крім того, вільне розповсюдження матеріалів земської діяльності було необхідним і для ознайомлення загальнодержавної преси зі справами в земському середовищі, для публічності їх діяльності. 

Отже, вже протягом перших двох десятиліть функціонування Харківського губернського земства було зроблено чимало для розширення сфери інформаційного простору. Хоча робота щодо створення власних засобів масової інформації через опір влади була не завершена, земство досягло вагомих успіхів в популяризації земської справи та розповсюдженні інформації завдяки друкованим виданням у вигляді журналів земських зібрань, оглядів практичної діяльності, статистичних збірок тощо. Подібна робота сприяла винесенню на розсуд громадськості нагальних проблем місцевого громадського життя, спонукала громадян до більш активної участі в житті громади. Проблеми і досягнення місцевих земств, висвітлені в друкованих матеріалах, ставали доступними широкому загалу, що сприяло артикуляції інтересів земського середовища, допомагало формулювати основні вимоги суспільства до влади. Ці процеси мали продовження і на наступному етапі діяльності земств, що може бути перспективним напрямком майбутніх досліджень у сфері земствознавства.