Термін “Соцмісто” має два значення: “соціалістичне місто” - місто, де його мешканці будують комунізм та “соціальне місто” - місто для людей.
На території України соцміста були реалізовані у Харкові, Запоріжжі, Кривому Розі та у Києві. Соцміста з’являються на початку 1930-х років під час індустріалізації. В той час “старе місто” не відповідає вимогам індустріального життя, тому розпочинається будівництво “нових міст”. Як правило соцміста будують на відстані до 10 км від “старого міста” як місто-супутник, поряд з новими містоформувальним підприємством. Так у Запоріжжі — це Дніпрогес, у Харкові — Тракторний завод.
Ці нові міста покликані стати “пролетарськими центрами”, які приймають та розміщують “нових трудящих”. Вони об’єднуються у трудові колективи, люди з яких і працюють разом і здебільшого разом живуть в одному багатоповерховому будинку. Все це підпорядковується профспілковим організаціям та районним партійним органам. Тож все населення розподілено по тим чи іншим колективам, які приписані до територіальних органів управління. В результаті охоплення населення виявляється всеосяжним.
П. Альошин та ін. Соцмісто Новий Харків. 1929-1930. Проект житлового комбінату (перспектива)
Соцмісто має інакший механізм життєзабезпечення ніж капіталістичне місто. Тут ліквідовані всі види приватного підприємництва у всіх сферах життя. Від надання послуг до дрібної торгівлі. Замість цього сформована централізована система розподілення продуктів, речей, послуг та медицини. З’являються нормативно розраховані за показниками кількості та потужності бані, пральні, фабрики-кухні, клуби-їдальні, лікарні, дитячі заклади. Таким чином формуються так звані “житлові комбінати”. Розрахунковим методом визначають кількість житлових споруд, кількість шкіл, дитячих садочків та об’єктів побуту, які увійдуть в цю містобудівну структуру. Такі житлові комбінати формуються для полегшення побуту працівника та максимальне залучення його до виробництва. У квартирах не передбачають кухні для індивідуального приготування, тому що тепер є клуби-їдальні. Замість приватних душових у квартирах будують громадські купальні. Житловий комбінат передбачав систему скляних критих переходів, таким чином, щоб людина могла задовольнити всі свої потреби не виходячи на вулиці й навіть відвести свою дитину у дитячий садочок на вдягаючи пальта. На жаль, повністю система скляних переходів не була реалізована ні в одному місті із-за браку коштів. Частково вона реалізована у Запоріжжі.
Майже через сто років ми вже можемо бачити плюси й мінуси соцміста. Беззаперечно такі утворення мають досягнення у розробці нових форм розселення, створення комфортного зеленого міського простору. Але є і перегини, пов’язані з тотальною централізацією життєзабезпечення побуту людини та насильницького усуспільнення життя.
