На початку 19 сторіччі Шарль Фур'є створює утопічне соціальне вчення в якому існує особливий тип житла — фаланстер. Він призначений для життя фаланги — самодостатньої комуни, члени якої (комунари) спільно трудяться для загальної користі. Майже століття ця ідея не була втілена у життя, за виключенням поодиноких випадків.

В 1920-х роках в СРСР популярності набуває ідея усуспільнення побуту. Крім організації ясел, дитячих садків і шкіл, керівництво Радянського Союзу зайнялося створенням будинків, в яких могли б спільно проживати десятки і сотні людей. Малося на увазі, що спільне приготування їжі, виховання дітей і прибирання приміщень повинні виховати в людині почуття колективності, до чого і прагнули ідеологи комунізму. Дім комуна — це експеримент з виховання “нової людини”. Передбачалося, що одиницею суспільства стане не сім’я, а група об'єднана спільністю поглядів, інтересів і, головне, професії. Перші подібні будинки являли собою щось на кшталт гуртожитків з безкоштовним харчуванням і проживанням, але призначалися лише для держслужбовців і діячів мистецтва. Це був перший досвід усуспільнення побуту.

В 1920-ті роки, коли ідею створення будинків-комун підхопив комуністичний союз молоді, такі будинки вже почали будувати не тільки для “бомонда”, але для простого робітника.

Об’єднання людей у комуни давало змогу звільнитися від персональних побутових турбот, таких як прибирання або приготування їжі. Всі побутові питання покладалися на групи, які позмінно готували або прибирали одразу для всього колективу. При цьому персональний простір людини максимально урізався. Комунари все робили колективно та чітко за графіком: спали, їли, працювали, приймали душ. Від людей вимагали залишити в минулому майже всі свою речі та звільнитися від своїх старих звичок. Тепер будівник соціалізму вже не мав турбот щодо свого побуту, отже на комунара було покладено такі зобов’язання, як ліквідація безграмотність, викорінення релігійності, слідкування за розпорядком комуни. У будівлях передбачалися загальна їдальня, вітальня, бібліотека, кабінети, майстерні, дитячі кімнати для гучних ігор, холи для приймання гостей і т.п.

Однак після численних скарг мешканців на відсутність особистого простору і моральну втому дома комуни були визнані утопічними й несвоєчасними.  Практика будинків-комун була засуджена спеціальною постановою ЦК ВКП (б) від 16 травня 1930 року «Про роботу по перебудові побуту».  В середині 30-х років багато будинків розпустили ті закрили, а будівлі перебудували під інші цілі.

 Москва. Будинок-комуна (студентський гуртожиток). 1929-1930 рр. І. Миколаїв за участю К. Соколова. План
Москва. Будинок-комуна (студентський гуртожиток). 1929-1930 рр. І. Миколаїв за участю К. Соколова. План