Архітектор Дмитрієв - майстер великомасштабних композицій

ПАЛАЦ КУЛЬТУРИ «ЗАЛІЗНИЧНИК»

О.І. Дмитрієв народився в Пітері, де і здобув вищу архітектурну освіту в Академії мистецтв. Архітектура цього міста знайшла відображення в таких рисах творчості цього майстра, як цілісність та великомасштабність композицій, використання елементів історичних стилів, контрастних кольорів і рослинного декору. Крім того, одна з перших робіт Дмитрієва — житловий будинок для службовців Нового Адміралтейства — була виконана в новому на той момент стилі конструктивний модерн. Для Дмитрієва завжди було важливе середовище в якому він проєктував. Тому, отримавши замовлення на будівлю Управління Південної залізниці в Харкові, архітектор використовував зовсім інші прийоми при створенні архітектурної форми. Зберігши монументальність композиції, він пом’якшив суворість форм елементами, характерними для харківської архітектури: рослинні гірлянди, античні вази, підкреслення білим кольором капітелей та декоративних елементів.

Виконуючи проект Будинку Кооперації в Харкові, Дмитрієв (співавтор О.Р. Мунц) спробував свої сили в створенні об’єкта в дусі нової архітектури. Архітектор змушений був зважати на вже існуючий Держпром, для того щоб будівлі, що формують площу, складали єдиний ансамбль. Архітектор успішно впорався з цим завданням, створивши проект, композиція якого перегукувалася з композицією Держпрому, але не повторювала її. 

У 1928–1931 роках О.І. Дмитрієв створює робітничий театр-клуб
в Краматорську. Тут присутні всі улюблені риси архітектури конструктивістів: павільйонна система планування, асиметрична композиція фасадів, виділення засклених циліндрів сходів. Улюбленим елементом в роботах Дмитрієва, виконаних в руслі авангардного архітектури, є використання дугоподібних елементів в плані. Навіть якщо таке рішення не продиктоване конфігурацією ділянки, як у випадку Будинку Кооперації, архітектор створює таку ситуацію штучно, — проект Палацу культури Металургів імені Леніна в Донецьку (1929). 

Та ж тема використувуэться в будівлі ПК «Залізничників» в Харкові (1931–1932). Будівля розташована на перехресті, добре проглядається при під’їзді та підходах з трьох вулиць. Тому подібна композиція була абсолютно виправдана. Симетричний в проекті фасад в натурі весь час сприймається в певному складному ракурсі, дозволяючи оцінити гру світла й тіні на фасадах та динаміку форм, що «напливають» одна на одну. У планувальному рішенні будівлі простежується зв’язок з клубами К.С. Мельникова (клуб ім. Русакова, клуб фарфорового заводу та клуб «Каучук»). Крім того, є відомості, що Дмитрієв брав участь в розробці проекту Будинку культури Московського-Нарвського району Ленінграда (співавтори О.І. Гегелло, Д.Л. Кричевський, 1927) в якому використані подібні прийоми формування композиції. Цей твір Дмитрієва тяжіє до концепції форми раціоналістів: рупорний план, симетрична побудова, цілісність. У будівлі розміщено великий зал для глядачів, кімнати для роботи гуртків художньої самодіяльності, бібліотека, фойє та холи, де влаштовуються різноманітні виставки, танцювальний зал. Композиція фасаду відображає внутрішню структуру будівлі та виконана у вигляді п’яти увігнутих поверхонь, що нагадують розтягнуті міхи гармоні. До великої глядацької зали примикає дугоподібне фойє, торцеві стіни якого прикрашають монументальні фрески народного художника РРФСР Є. Лансере.

Авторка Ольга Дерябіна