«Чистота» архітектурного вирішення. Клуб будівельників

Палац культури будівельників

Поширення ідей авангарду в регіональній архітектурі мало свої особливості. Сформована середа, відсутність диктату моди, залишали харківським архітекторам велику свободу в прояві індивідуального почерку.

Однак вони не залишилися осторонь від пошуку нових підходів до осмислення форми - загальний дух змін захоплював і змушував розширювати горизонти своєї творчості. Інтерпретація загальних програмних установок теоретиків авангарду в індивідуальних рішеннях архітекторів-практиків стала основою особливостей художньо-композиційних рішень робочих клубів Харкова, в яких відбилася специфіка творчості окремих харківських архітекторів.

В кінці 1920-х років в Харкові починається будівництво спеціальних, призначених для клубної роботи будівель. Найяскравішим твором архітектури авангарду серед клубних будівель Харкова є клуб Будівельників, архітекторів Я.А. Штейнберга, І.Ф. Мілініса та І.І. Малозьомова, що було побудовано в 1927–1929 роках. Молодість авторів проекту, відсутність усталеного досвіду проектних рішень, пристрастей до неокласики чи еклектики, зумовило «чистоту» архітектурного вирішення цього клубу. Творчо переробивши основні положення теоретиків конструктивізму, архітектори створили власну оригінальну композицію.

Павільйонна схема планування, характерна для конструктивістів, була переосмислена: корпуси, призначені для окремих функцій, не розвивалися в просторі, а були згруповані навколо внутрішнього двору. Вхід до будівлі також здійснювався через внутрішній двір, який виконував функцію розподільного вестибюля.

Архітектори прагнули розкрити образ споруди клубу за допомогою нових, близьких машинної індустрії форм, побудованих на інженерній логіці, що показували можливості передової будівельної техніки. Об’єми будівлі були скомпоновані виходячи з функціонального взаємозв’язку приміщень. Клубні кімнати, де проходили гучні заходи, розміщені в лівому крилі, а тихі, в тому числі й для науково-дослідницької роботи, — в правому. Основна частина клубу вміщала зал на 1200 глядачів, аудиторію на 200 слухачів, їдальню, спортзал на 100 чоловік і бібліотеку. Сценічна частина була запроектована з двома порталами, що дозволило використовувати її для літнього театру.

У будівлі присутні улюблені прийоми конструктивістів: циліндричний об’єм сходів протиставлений горизонталі головного фасаду, який нагадує собою перехід між корпусами. Характерними для конструктивістів є і деталі цієї будівлі: круглі вікна, «плиткове» скління, трубчасті перила на кутових балконах.

За роки існування, клуб Будівельників було перебудовано двічі. Під час Другої світової війни будівля клубу сильно постраждала. Після генеральної реконструкції в 1958 році в клубі з’явився ще один, крім центрального, місткий лекційний зал, відкрито кінотеатр.

Після реконструкції в 1974–1975 роках, будівля набула сучасного вигляду. У її оформленні було широко використано новітні облицювальні матеріали, зокрема плитку «кабанчик».

Авторка Ольга Дерябіна