Червонозаводський театр - осучаснений конструктивізм

Палац Культури Основянского района

Створення Червонозаводського театру було важливим кроком для влади Харкова. Справа у тому, що на цій ділянці стояв Народний будинок, який на початку ХХ століття був культурним центром заводського району і місцем, де почали працювати перші революційні кружки. У 1905 році під його стінам проходили масові сходи робітників, відбулось збройне повстання. Саме тут був вбитий під час сутички з поліцією робітник Артем, на честь якого відомий радянський діяч Товариш Артем взяв собі партійне ім’я. Цей яскравий сюжет увійшов до нової радянської історії, місце к початку 1930-х було меморіальним. 

Зважаючи на це, новому театру необхідно було побудувати гідну будівлю. Будинок повинен був призначений для роботи постійної театральної трупи, виконував роль клубу, а великий зал на 1800 місць також призначався для проведення партійних зборів комуністів навколишнього заводського району. 

Для створення Червонозаводського театру були залучені кращі творчі сили того часу. Переможцем архітектурного конкурсу став молодий архітектор Валентин Пушкарев – місцевий адепт нової (авангардної) архітектури. Його співавтором став інший молодий архітектор Володимир Петі.

Загальний образ створений В. І. Пушкаревим був навіяний ідеями конструктивізму, який наприкінці 1920-х років став головним стилем держави. Театр був поданий дуже лаконічно, нагадував заводську утилітарну відливку, мав мало дрібних деталей. Велика кількість глухих поверхонь, які виникли навколо театральної зали, що не потребувала денного світла, були залишені без декору. Однак, зважаючи на початок 1930-х років, об’єкт вже мав деякі відсилки до класичних взірців. 

Для розпису театру у 1932 році була запрошена група художників, яка активно заявляла про себе. Це була добре відома у Європі група українських художників-монументалістів, учнів і послідовників Михайла Бойчука, що у 1932 році переїхав до Харкова. Створені групою ескізи та розписи у 1932 році були опубліковані у пресі, але незабаром Михайла Бойчука та групу його найближчих товаришів було звинувачено у «контрреволюційному традиціоналізмі», розписи були збиті, а митці у 1936 році заарештовані.

Справа у тому, що у середині 1930-х років смаки громадськості почали змінюватись. Конструктивізм почав здавати свої позиції на користь пишної сталінської архітектури. Майже збудований театр не відповідав новим смакам, і архітектора, який захищав своє творіння, звинуватили у можливості розрекламувати себе за рахунок місця. Відомий харківський архітектор Олексій Миколайович Бекетов, який доречи був автором іншого клубу цього району – клубу «Металіст», дорікав автора відсутністю дрібних деталей, назвавши рішення «провінціальним». За його поданням будинок вирішено було осучаснити, додавши йому колонаду та скульптуру. Проект було передано на доробку до майстерні Віктора Карповича Троценко, який і закінчив будівництво у 1938 році. У 1963 році театр було знову реконструйовано за проектом архітекторів П.І. Русинова та Є.О. Любомилової.

Авторка: О.Швиденко