Готель "Інтернаціонал"

Проєктування та будівництво готелю було доручено молодому та амбіційному архітектору Григорію Олександровичу Яновицькому. Від початку своє творчої праці він був прихильником та поціновувачем сучасного авангардного стилю в архітектурі — конструктивізму. Згідно з проєктом планувалися номери різного ступеню комфорту, вони позначалися літерами А, Б, Г, Ж, Д, Є, З, І. на кожному поверсі були розташовані холи. На першому поверсі поряд з вестибюлем знаходилась кав’ярня із загальною площею 468 м². На другому поверсі розміщувалися головний хол та читальні зали. За проєктом передбачався ресторан на 350-400 місць та банкетна зала на 50 -60 місць. Потужність ресторану 2000-2500 обідів у день. Сам ресторан мав велику терасу з виходом на площу Дзержинського.

З початку ведення робіт готель знаходиться під пильною увагою уряду України. Як і на інших будівельних майданчиках, будівництво велося ударними темпами. Пуск першої черги готелю (першого корпусу) було призначено до річниці жовтневої революції - 6 листопада 1934 року. В експлуатацію ввели 327 номерів. Проте ще два роки будівельники продовжували оздоблювальні роботи, які було завершено у 1936 році. Цю дату заведено рахувати як запуск готелю та початок його повноцінного функціонування. Всього готель нараховував 495 номерів.

У 1937 році в Парижі проходила всесвітня виставка мистецтв та техніки. Архітектор Яновицький отримав там гран-прі за розробку інтер’єрів готелю “Інтернаціонал”.

Під час другої світової війни корпусам готелю було завдано серйозної шкоди. Під час пожеж та в результаті обстрілів було зруйновано багато перекриттів, отже вже після війни відновлювати будівлю було доручено самому автору, який повернувся з евакуації. Яновицький відмовився від пропозиції працювати у Москві та до кінця свого життя залишився працювати у Харкові. З 1947 він працював доцентом Харківського інженерно-будівельного інституту.

Під час реконструкції готелю конструктивізм як архітектурний стиль було вже заборонено, тож довелося переробляти готель з використанням класичних форм та прийомів. Будівля отримала різні декоративні доповнення: декоровані архітрави, карнизи на кронштейнах, фігурні фризи, рустовку цоколя. Проте загальне формотворення та конструктивістський задум будівлі було збережено. Готель отримав назву “Харків” і знову зайняв позицію лідера в готельному господарстві у Харкові.

Відновлення напівзруйнованих корпусів після війни, продовжувалось стільки ж , скільки й будівництво. І тільки у 1952 році перша черга готелю почала працювати.