Новий архітектурний облік головного «фасаду» міста

Комплекс Харківського університету збудований на початку ХІХ століття сформував перше архітектурне «обличчя» міста Харкова. При в’їзді до міста по Полтавському шляху подорожуючий бачив створений архітектором Євгеном Васильєвим класицистичний ансамбль, який складався з університетських корпусів (старих) та Успенської дзвіниці. Цей міський ансамбль став візитівкою міста. Успенська дзвіниця, побудована «на виріст» і сьогодні залишається головною домінантою міста. 

Але на початку ХХ століття столичне місто Харків швидко змінювалось и обличчя цього міста також повинно було оновитись. Тож на гребні Університетської гірки у 1930-х роках були побудовані два нових будинка, що стали ширмою, яка закрила старі Університетські корпуси. Один з цих будинків – Будинок Червоної Армії був зруйнований під час боїв ІІ Світової Війни, а інший – Новий хімічний корпус залишається частиною міського «фасаду» і сьогодні.

Харківський університет у 1920-1921 роках був реорганізований у Академію теоретичних знань, а у 1921 році був реорганізований в Харківський інститут народної освіти (ХІНО), та низку окремих науково-дослідних кафедр. У 1930-1933 роках після декількох реорганізацій з ХІНО виділилися два окремі інститути – педагогічний інститут професійної освіти і фізико-хіміко-математичний інститут. Саме для фізико-хіміко-математичного інституту і був спроектований у 1930 році Самуїлом Мироновичем Кравцем Новий хімічний корпус. 

Створений С.М. Кравцем будинок мав асиметричну композицію. Лівий 5-ти поверховий блок відігравав роль вертикального акценту, а правий 4-х поверховий блок був підкреслено-горизонтальним. Верхня частина вертикального блоку була глуха, її прикрашав великий напис, виконаний у дусі конструктивістських композицій. Не зважаючи, що будинок був виконаний з оштукатуреної цегли, горизонтальний блок досить вдало імітував горизонтальні модерністські вікна, завдяки довгим горизонтальним карнизам, які були поміщені прямо над завершенням вікон. Також прикрасою будинку були кутові масивні балкони, що додавали масивному будинку необхідної дрібної пластики.

У 1932 році будинок Нового хімічного корпусу було добудовано. Того ж року стара Сергіївська площа позбулась дрібних торгових рядів та Олександрівської каплиці, а нові конструктивістські будинки та оголений схил Університетської гірки задали їй крупний столичний масштаб. У 1932 році оновлена площа була перейменована у Пролетарську. 

У 1933 році педагогічний інститут професійної освіти і фізико-хіміко-математичний інститут знову об’єднали у Харківський університет, і таким чином будинок став університетським. У 1958 році був заснований Український заочний політехнічний інститут (сьогодні Українська інженерно-педагогічна академія), якому після добудови головного корпусу Університету на площі Свободи було передано будинок.

У 1960 році будинок було надбудовано, але архітектори зробили усе, щоб з боку Пролетарської (Сергіївської) площі зовнішній вигляд будинку змінився мінімально. Але підвищення висоти горизонтального блоку все ж погіршило яскравий композиційний задум. Але, не зважаючи на надбудову та втрату деяких елементів, цей будинок не втратив свій конструктивістський образ.

Авторка Ольга Швиденко