Палац ВУЦВК

Будинок дворянського зібрання було побудовано за проєктом арх. Васильєва О.О. і Лобачевського В.Н. в 1814 - 1820 рр. Споруджена в стилі російського класицизму, з високим залом і хорами, воно було одним з перших кам'яних будівель на Миколаївській площі.

До революції Будинок дворянського зібрання перебудовувався лише одного разу — після пожежі 1870 року, коли вигоріла двоповерхова частина будівлі. Після революції будинок було реконструйовано за проєктом арх. Лінецького А.В. для вищого республіканського органу влади — ВУЦВК.

Ось як описує виконані в ході цієї перебудови роботи Б.Перетятковіч у своїй статті «Огляд будівництва м.Харкова за останні роки», опублікованій в журналі «Архітектура» №3-4 за 1925 рік:

«У 1923 р. розгорнулася розпочата ще в 1922 р. цікава робота по перебудові колишнього дворянського зібрання та прилеглих до нього будівель під будівлю ВУЦВК. Автором проєкту перебудови є архітектор А.В.Лінецкій, вміло витримав стиль, будівлі б. дворянських зборів, що склав крило нової будівлі. Заслуговує на увагу оздоблення залу засідань, вестибюль і деякі інші приміщення. Забарвлення фасаду — блідо жовтий фон і білі колони, карнизи, тяги й лиштва. Не зовсім вдало торік пофарбували цоколь будівлі в зелений оливковий колір, що абсолютно не підходить до стилю будівлі.

В один з таких будівельних сезонів до будівлі ВУЦВК була приєднана кутова будівля колишнього Астраханського готелю, що виходив одним фасадом на площу Тевелєва, іншим — на Спартаківський провулок. Для чого ця споруда зазнала капітального внутрішньому ремонту та перебудови, і фасади її, за проєктом молодого архітектора Г.А.Яновицького, були оброблені відповідно до головної будівлі ВУЦВК.

Перед будівлею був сквер з досить великими деревами. З метою завершення всієї архітектурної композиції цей сквер був знищений і, на жаль, дерева вирубані. На жаль тому, що треба берегти в центральних частинах міста кожне дерево, оскільки нові зелені насадження не скоро виростуть.

Замість знищеного скверу перед будівлею була розбита широким півколом площа для під'їзду автомобілів до будівлі ВУЦВК і по сторонах площі досить вдало влаштовано два квітники».

Кінець 1920-х років був відзначений черговий перебудовою: на цей раз надбудовувалася на один поверх центральна частина будівлі. А остання реконструкція проводилась після передачі будівлі дітворі. У 1934 році столичні повноваження перейшли від Харкова до Києва, і харківські піонери та жовтенята стали господарями першого в усьому Союзі власного Палацу. Урочисте його відкриття відбулося 6 вересня 1935 року.

Автор Георгій Нікольський. Джерело