Соцмісто “Новий Харків”

В СРСР в роки першої п'ятирічки (1928-1933) однією з головних тем проєктних пошуків архітекторів стала проблема соціалістичного розселення. В результаті тривалої полеміки було сформовано три основні концепції. До першої відносяться ідеї архітекторів-урбаністів (наприклад — Л. М. Сабсовича), які уявляли соціалістичні міста як велетенські виробничо-житлові комбінати при підприємствах. До другої — дезурбаністів, зокрема, М. О. Охітовіча і М.Я. Гінзбурга, які пропонували замінювати міста поселеннями-стрічками, що складаються з індивідуальних житлових елементів розташованих уздовж автострад. Третя пов'язана з теоретичним кредо М. О. Ладовського, була покладена в основу концепції АРУ і спрямована на пошуки такої схеми планування міста, яка дозволяла б ускладнювати його планувальну структуру в процесі його розвитку не порушуючи в той же час взаємини основних функціональних зон. Саме з поєднання кращого в цих концепціях, при природній відмові від крайнощів виникла ідея соцміста. Кілька ранніх реалізацій цих ідей належать до Харківського регіону.

У 1930 р. вийшла книга М. Мілютіна “Соцмісто”, яка вплинула на містобудівну практику в Україні. У ній було поставлено завдання по створенню “нового расселения человечества на основе социалистического производства», розглядалися основні питання раціонального планування і будівництва населених місць СРСР. Оскільки стрижнем соціалістичного господарства були виробництво та план, в основі розв'язання питання про вибір пунктів нового будівництва на думку автора книги повинно бути визначені виробничо- господарські точки, на основі яких і створюється поселення. Кожен населений пункт при цьому повинен розглядатися як єдине ціле, де найбільш розумно, раціонально, доцільно розташовуються і пов'язуються між собою його основні частини: промислове і сільськогосподарське виробництво, транспорт, енергетика, управління, побут, виховання, навчання. Розширення населених пунктів, що існують передбачалось робити або шляхом створення селищ-супутників або шляхом перепланування цих пунктів, або їх окремих частин для особливо великих міст.

Хрестоматійним прикладом реалізації концепції соцміста є селище Харківського тракторного заводу. “Новий Харків” проєктувальники бачили як місто-супутник на 100 — 120 тис. мешканців, який міг би існувати відокремлено від тодішньої столиці України.

Основною причиною його створення була необхідність забезпечити житлом і установами культурно-побутового обслуговування робітників і службовців тракторного заводу який передбачалося звести на так званому Лосівському майданчику в 7 кілометрах на південний схід від першої столиці радянської України. В північній частині Лосівського майданчика передбачалося розміщення, крім ХТЗ, ще 14 різних промислових підприємств, а на півдні — соцмісто.

У грудні 1929 р. проєктно-конструкторське бюро при НКВС під керівництвом П. Альошина отримало замовлення на проєктування соцміста “Новий Харків”. У березні 1930 р. був представлений ескізний проєкт селища ХТЗ — "Тракторобуд" на 113 тисяч мешканців. У квітні цього ж року всі роботи з проєктування було передано в організовану в цей час Харківську філію Діпроміста (Державного інституту проєктування міст України).

Закладення селища відбулося в травні 1930 р. Планувальна схема поселення будувалася за жорсткою прямокутною сіткою вулиць прив’язаною до напрямку Чугуївського шосе, основним транспортним зв'язком промислового району та соцміста з Харковом. Були розбиті п'ять кварталів, які спочатку забудовувалися чотирьох і п'яти поверховими житловими будинками квартирного типу. За проєктом передбачалося теплими переходами зв'язати будинки між собою та з будівлями обслуговуючих установ: поліклініками, клубами-столовими, школами й дитячими садками. Близько 30% території відводилося під зеленні насадження. Більшість споруд було орієнтовано поздовжньою стороною перпендикулярно Чугуївському шосе. Така орієнтація оптимальна щодо панівних вітрів. Будівництво селища за проєктом здійснювалися протягом 1930-1932 рр. Але проєктні ідеї були здійснені не повною мірою.

З 1932 р., Харківський тракторний завод почав активно працювати над архітектурно-планувальним оформленням району та коригуванням вихідного проєкт, вкладаючи в це великі кошти. Потужне фінансування забезпечило благоустрій житлових кварталів влаштування доріг тротуарів, будівництво дитячих садків і ясел, науково-технічних станцій заводу, столових, ресторану, архітектурне оформлення головної контори заводу, зведення житлового будинку на 300 квартир з магазинами на 1-му поверсі, будівлі райради.

Під час Другої світової війни з 97 реалізованих об'єктів соцміста “Новий Харків” велику частину будівель було зруйновано. Збереглися лише планувальна структура та кілька будівель першої черги забудови.

“Новий Харків” задумувався як місто-супутник столиці радянської України, місто-альтернатива. В рамках цього проєкту ідея соцміста, як населеного пункту, функціонально організованого, сформованого відповідно до уявлень про новий соціалістичний спосіб життя, який базується на плані й виробництві, реалізована в надмірній повноті. Що стосується містобудівної структури нового поселення — це одна з найбільш відомих версій реалізації ідеї “лінійного міста”.

Авторки Олена Гелла  та  Любов Качемцева.