Будівля поштамту

Друга половина 1920-х — це роки боротьби різних напрямів в українському зодчестві пошуку шляхів його розвитку становлення конструктивізму — найбільш передового стилю який відповідав духу часу динаміці соціальних перетворень, що відбувалися тоді в молодій, тільки-но створеній республіці. Одним із засобів виявлення талановитих авторів і прогресивних ідей були конкурси. У квітні 1927 р. був оголошений Всесоюзний конкурс на розробку проєкту будинку Центрального сортувально- розподільчого Поштамту в м. Харкові — столиці УРСР.

Аналіз основних положень програми й вимог до складу проєкту дозволяє стверджувати, що будівля поштамту замислювалося, висловлюючись сучасною мовою як багатофункціональний комплекс в якому виробничі процеси пов'язані з доставкою обробкою поштових відправлень були об'єднані з громадською і навіть житловою функціями. При проєктуванні необхідно було врахувати всі досягнення у сфері раціоналізації та механізації поштової справи. Заздалегідь був обговорений вибір конструктивного рішення залізобетонна каркасна система з цегляними зовнішніми поверхнями оштукатуреними цементом з мармуровою крихтою. Складність завдання була очевидною. Ще й місце проєктування було відповідальним — Привокзальна площа, головні ворота міста.

Видатні архітектори країни взяли участь у конкурсі: Г. Б. Бархін за участю М. Г. Бархіна (5 премія), Г. Я. Вольфензон (4 премія), Д. Ф. Фрідман (3 премія). Всі проєкти які відмітило журі розвивали ідеї модернізму і конструктивізму. Перше місце було присуджено П. О. Голосову друге — А. Г. Мордвінову, який на той час був студентом архітектурного факультету Московського вищого технічного училища. Саме його проєкт був прийнятий до будівництва, став його першим здійсненим добутком.

Ось як сам автор пояснював основну ідею проєктного рішення. Головним завданням було архітектурне оформлення великої виробничої фабрики. Необхідно було побудувати споруду, яка б мала максимум світла, раціональні підйомники, елеваторні, транспортери, електро-кур'єри, тунелі для підвозу листів з вокзалу.

Як відомо, сучасна архітектура черпала натхнення у промисловій тематиці, де чіткі функціональні завдання, прогресивні будівельні конструкції та технології визначали композиційну логіку формоутворення. Важливим було і включення нового будинку до існуючого ансамблю, що склався зі споруд, які мали класичні форми. Мордвінов мислив Привокзальну площу, як площу, як передпокій міста тому будівлі на ній повинні були дати “враження духу динаміки, повинні підкреслювати це людському потоку, що викидається з вокзалу”. Це автор блискуче втілив у проєкті.

Звісно, зведення такої споруди прикувало до себе увагу архітекторів і жителів столиці. Приводом для широкого громадського обговорення питань про шляхи розвитку архітектури Харкова став лист групи інженерів і службовців південних залізниць “Проєкт харківського поштамту слід переглянути”, який був опублікований 28 липня 1928 року в газеті ”Харківський пролетар”. Його автори висловили свою категоричну незгоду з проєктом: “Не можна дозволити, щоб на площі, що має певну архітектурну фізіономію, був поставлений ящик, іменований головним поштамтом”. Вже через кілька днів 1 серпня газета надрукувала лист великої групи архітекторів, відповідь автора А. Г. Мордвінова та думку редакції. Остання, під заголовком “Яким повинен бути новий Харків”, містила пропозицію про відкриття дискусії, про залучення широких мас до обговорення питання “художнього оформлення будівництва”.

На сторінках газети майже щодня публікувалися думки, часом дуже неупереджені,  противників і прихильників сучасних напрямів.

Диспут на тему “Про нову і стару архітектуру” відбувся 14 серпня 1928 року. Диспут завершився перемогою нової архітектури над старими формами, які за рішенням зборів “повинні безповоротно піти”.

Вочевидь широке обговорення продемонструвало громадську підтримку сучасного напрямку столичної архітектури та української в цілому. Адже більшість міст рівнялися на Харків і на його досягнення в галузі будівництва

Проєкт харківського поштамту зіграв особливу роль в історії української архітектури. Одна з найцікавіших споруд 1920-х років, у якій були застосовані новаторські архітектурні й конструктивні ідеї, є видатною пам'яткою радянського авангарду. Проєкт послужив водночас і приводом для широкого обговорення шляхів розвитку української архітектури й вагомим аргументом на користь вибору її сучасного напрямку — конструктивізму. Фактично, на кінець 1920-х-початок 1930-х рр. стилістика більшості споруджуваних у Харкові й на Україну будівель була визначена.

Авторка Світлана Смоленська.