Зазвичай, коли кажемо “спадщина”, уявляємо собі руїни стародавнього міста або замок середньовічного феодала, в якому досі відчувається атмосфера лицарських двобоїв, і аж ніяк не будівлі, яким ледве виповнилося сто років.
Для України ще одна проблема - це проблема відповідальності за модерністську міжвоєнну архітектурну спадщину, адже тоді українські землі належали до різних держав, тож і контексти у цієї спадщини різні.
Чи можна ставитися до спадщини лише з огляду на те, в якій країні вона була побудована - Польщі, Чехословаччині або Радянській Україні?
Чи ми зберігаємо всю архітектурну спадщину модернізму чи тільки те, що відповідає політичним настроям?
Питання незручні, часто пов’язані з політичною ситуацією, але тим не менш, важливі для обговорення.
Про це ми поговорили з Павлом Кравчуком (Запоріжжя), Олександром Котисом - Луцьк, Мирословою Ляхович (Львів), Ольгою Швиденко (Харків).
