Парк-клуб - колиска нової людини

Міський парк або парк ім. М. Горького

Серед садів-пам’яток України парк ім. М. Горького (офіційно Міський парк) стоїть окремо. Чому? А тому що це не просто парк, а парк-клуб!

Явище, що виникло у Радянському Союзі у 1920-х – 1930-х роках, і активно існувало до кінця радянської епохи.

Насправді Міський парк, а сьогодні йому повернено його первісну назву, виник наприкінці ХІХ століття. Виник вимушено – це була спроба зупинити екологічну катастрофу, що відбувалась у місті. У цей час Харків накрили пильні бурі, причиною яких було та винищення лісів навколо міста.

Щоб запобігти лиху з 1895 року на північній границі міста розпочали саджати дерева. Пізніше посадки були продовжені. Виникла ідея використовувати новий зелений масив, як заміській парк для кінних прогулянок, взявши за взірець Булонський ліс під Парижем. Про той час нам нагадує широка центральна алея та залишки кільцевої «екіпажної» алеї, що колись мала форму іподрому. Для відвідувачів Міський парк був відкритий у 1907 році.

Після революції парк було перейменовано в Комунальний. Соціальний склад відвідувачів змінився на користь менш забезпеченого населення, у ньому почала проводитися культурна робота. У парку з’явилися нові павільйони раніше не характерні для нього, наприклад павільйон «Душі», у якому розміщувалися жіночі та чоловічі душові кабінки. Після важкої праці і перед культурним відпочинком людина мала необхідність привести у чистоту тіло. Домівка у цій концепції розглядалась тільки як місце для сну.

Окрасою парку була випукла клумба перед головною алеєю, яка мала форму земної кулі. З квітів на ній був викладений малюнок робочого й потягу – символів світової революції.

Неподалік від парку була Колонія ім. Дзержинського (пізніше вона перетворилась на завод ФЕД) – заклад, у якому з колишніх розбишак дуже успішно готували нову радянську молодь. У 1928 році колонію навістив Максим Горький – відомий письменник та шеф колонії. Він відвідав з колоністами у тому числі й Комунальний парк.

Перед поверненням до СРСР Горький був у Нью-Йорку, де познайомився з світовим чудом – атракціонами Коні-Айленду. Але письменник побачив не осяяне електричним світлом чудо, а відсталу ідеологію вкладену у них. Під впливом від відвідин харківського парку, а також схожого парку у Москві (нинішній парк ім. Горького) він написав статтю, де розповів, яка правильна концепція повинна бути у парків для молоді у Радянському Союзі. Ця ідея парків-клубів сподобалась Й. Сталіну і парки на кшталт харківського і московського почали відкриватись в усіх великих містах країни. Більшість з них отримала ім’я М. Горького.

Парк культури й відпочинку у 1930-х став новим видом радянського закладу, що поєднував сад, інтерактивну виставку техніки (перші атракціони) та клуб на відкритому повітрі. У 1938 році харківський парк остаточно перетворили на Центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького.

Головними атракціонами того часу була парашутна вишка і дитяча залізна дорога, дуже популярним атракціоном був тир. Тобто розважальні атракціони 1930-х допомогли отримати підготованих бійців для перемоги у ІІ Світовій війні.

У середині 1960-х був проведений конкурс серед парків культури й відпочинку, що мав 3 номінації. Харківський парк був признаний найкращім парком СССР за культурною й просвітницькою роботою: у святкові дні тут збиралось більше 100 000 чоловік. Усі атракціони парку продовжували мати не тільки розважальний, але й практичний зміст, наприклад, канатна дорога була побудована як лінія загальноміського транспорту – наприкінці 1960-х для неї продавались місячні проїзні квітки.

У 1990-х роках з припиненням державної програми культурної роботи парки культури почали занепадати. Перестали відбуватись культурні заходи, припинилось оновлення атракціонів – і ці парки почали втрачати відвідувачів, а потім зникати з карти міст.

Харківський парк ім. Горького – має ще з 1980 року статус пам’ятки.

На початку робіт з реконструкції виникло питання – а які роботи необхідно провести для його збереження? Чи збережеться пам’ять, якщо парк оновиться? Виявилось, що рішення про його реконструкцію було вірним – натовпи відвідувачів, постійне оновлення атракціонів та відновлення громадської роботи – єдина можливість для збереження життя парків такого типу.

Авторка: Ольга Швиденко